четвер, 14 листопада 2024 р.

 

Родін А. Пісні Нескінченності / Алекс Родін. – Київ: Alex Rodin World, 2024. – 142 с.

Повний текст тут:

https://chtyvo.org.ua/authors/Rodin_Aleks/Pisni_Neskinchennosti/

 https://drive.google.com/file/d/10NAkS-iRE6PhbdjlqPxS4C6Ur0VKtWcn/view?usp=sharing

 https://books.google.com.ua/books/about?id=KfgwEQAAQBAJ&redir_esc=y&hl=ru

 У книгу ввійшли в українському перекладі збірки «Пісні нескінченності» (2008—2011) і «На високій небесній орбіті» (2012—2014). Текст відредаговано і місцями скорочено.

Чи не надто пафосна назва – «Пісні Нескінченності»? Але в нашому Вічному Місті, тисячолітньому Києві відчути цю нескінченність просто. Вийти на високу гору, в один з парків над Дніпром – і от вона, ця нескінченність. Небеса і далекий обрій, який кличе душу полетіти туди.

Ця книга присвячена подорожам вулицями міста, де мить вічності чи вітер сили торкається нас не менше, ніж на польових дорогах Придніпровської України. Ці маленькі оповідання створені в 2008—2014 роки.

Для мене то був оптимістичний період – здавалося, що життя справді тече тільки вгору, і з кожним днем воно стає кращим і цікавішим. Такий настрій відобразився в цій книзі. З того часу багато що змінилося, і життя на жаль загалом не стало кращим. Тому дещо із написаного тоді сьогодні вже може здаватися недоречним.

Але мені хочеться залишити свою мрію тим, хто буде це читати. І зберегти свій настрій тих років – у метафізичних небесах Інтернету.

Десь на високій небесній орбіті…

 

 

Зміст

 Пісні Нескінченності

(2008—2011)

 

Пісні про незбагненне

Нова лінія

Далекі вогні

Час для себе

Музика ночі

Гра, що зветься «життя»

Сонячна риба

Дорога, в якої немає кінця

Моя любов завжди з тобою

Острів свободи

Єдина реальність

Рюкзак

Дім для душі

Храм ранкової зорі

Життя вдалося

Шляхи в Нескінченність

Свобода від себе

Мій світ

Алхімія високих станів

Тільки юності я хочу поклонятися

Рожева акація

Герой та героїня

Атоми всесвітньої порожнечі

Sunset beach

Tilia Cordata

Наші душі – як зорі

Бродяга Сансари

Вечірнє світло

Епінойя

Енергії

Роки та століття

Екзистенція

Небесні течії

Сіре світло ночі

Фантазії літнього ранку

Історія життя

Порожнеча чистого буття

Поклик осені

Слова сонячному променю

Біле місто

Минуле не повертається

Чарівність світу

Осінній місяць

Людяність

Скринька із цінної деревини

Є вулиці як ріки

Шлях білих хмар

Трохи недбало

Містика існування

Розкрите вікно ночі

Філософія повільного життя

Мелодії неповторності

Тіло блаженства

Простір музики й світла

Саме лише небо

Незнання глибше, ніж знання

Квітка небес

До самої нескінченності

Metamusic

Магнетизм життя

Радіо Нірвана

Коли починається ніч

Три зорі

Live the Search

Невловима справжність світу

Випадкові перехожі

Епіцентр

Ім’я твоє – Реальність

Екологія повсякденності

День народження

Свій світ

Космічне посвячення

Під щасливою зіркою

«Не можна одержати без віри»

Літо пляжної йоги

 

Там, де живе любов

 

У всьому на світі

 

На високій небесній орбіті

(2012—2014)

 

У нескінченність

 

Trek Ultralight

 

Даль безтілесних сірих просторів

 

Миттєвості

 

Полетіти разом з вітромSolar Wind

 

Дівчина з волоссям кольору сонця

 

Колесо повноти буття

 

Просто жили, як хотіли

 

Лінії долі

 

Моє серце назавжди там

 

Ласкаве літо

 

Золота вежа Сходу

 

Сонячна порожнеча

 

Пісні ночі

 

Для тих, хто в драйві

 

Пісок між пальцями

 

Ніколи

 

На високій небесній орбіті

 

Семантичний Всесвіт

 

Божественний мінімалізм

Тут і зараз

 

Усе буде добре

 

Під недосяжним небом

 

Білий чайник

 

Оболонська мрія

 

Шукачі позамежного

 

Небо й земля

 

Філософія вільного пошуку

 

На край світу

 

Замкнена на себе хвиля

 

Lux Futura

 

Cosmic Factory

 

Дім біля пляжу

 

У спогляданні далі

 

Infinity Beam

 

Альтаїр і Вега

 

У світлі небесної нескінченності

 

Не залишаючи слідів

 

Ми були як боги

 

Моє покоління

 

Коли нас не буде

 

Дорога ця не має кінця 

 

 

Відлуння минулих років

(2024)

 

Небо осені

Південний міст

Дракон

Zen Kiss

Іпомея

 

вівторок, 16 квітня 2024 р.

 

Родін А. Таємний сокровенний рай / А. Родін. – К.: Alex Rodin World, 2024 – 137 с.

 У книгу ввійшло все, що було написано з 2016 по 2024 рік (збірки «Під небом недосяжним і безкраїм», «Гора Самотнього Вовка», «Дорогами минулого», «Уздовж Чумацького шляху», «Magnet», «Таємний сокровенний рай»).

Завантажити повний текст з Гугл-диску: https://drive.google.com/file/d/1SGTiE3QGj9FoEIlETy_aH5ObTRIOQHiu/view?usp=sharing

 або тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Rodin_Aleks/Taiemnyi_sokrovennyi_rai/

 Повний перегляд: https://books.google.at/books/about?id=fD4CEQAAQBAJ&redir_esc=y&hl=ru

 

четвер, 7 березня 2024 р.

Let`s touch the sky


Колись я написав про те, як звучить у серці пісня, слів якої я не знаю. Пісня, яка пронизує весь таємний сокровенний рай і пробуджує мрію. А вранці першого дня нового 2024 року я зміг почути деякі слова – вони були наполовину нашою мовою, наполовину англійською. Мабуть тому, що мені з дитинства подобається ця мова. А якби поруч був француз, він напевно почув би ці слова французькою.

«Let`s touch the sky» – «Давай торкнемося небес».
Торкнемося разом з тобою…

Це була та пісня, яку все життя співали мені примарні гори. Я йшов за покликом цієї пісні, і вірив, що він приведе мене туди, куди потрібно. А коли вперше почув цю пісню без слів, то зрозумів, що хочу прожити своє життя на цій чарівній землі. Думав написати «хотів жити і померти тут», а потім вирішив, що про смерть писати не варто – краще про життя. І про шлях, який не має кінця.

Якщо справді чарівні гори випромінюють якусь таємничу енергію, яка породжує в серці відчуття божественного (так само як людський мозок виробляє іноді ентеоген), то ця енергія і є піснею, слів якої я так довго не міг зрозуміти.

А тим часом над обрієм з’явився край червоного сонця, його промінь освітив моє обличчя і пісня небес стихла. Почався земний день.

Перший день ще одного року Дракона.

субота, 20 січня 2024 р.

 

 

Родін А. Агнія. – Київ: Alex Rodin World, 2024. – 157 с.

© Алекс Родін.

 

 

У книгу увійшли в українському перекладі збірки «Монолог розбудженої мрії» (1998) та «Агнія» (2011). Під час авторського перекладу текст зазнав змін. На відміну від книги «У пошуках вітру сили», де я писав про власне життя, в цьому циклі творів герої та їхні пригоди вигадані, хоча в основі – реальні події. Корнілов – це моє alter ego, інше «я». В його образі поєднані фантазії про ті лінії долі, які відкривалися переді мною, але якими я з різних причин не скористався. Фантазії про те, як могло бути, але не стало.

 

Завантажити повний текст: https://chtyvo.org.ua/authors/Rodin_Aleks/Ahniia/

 або тут:  https://drive.google.com/file/d/1cx-7fe9gHrXrDup4quLRDA8gTmt2EeWQ/view?usp=sharing

 


 


понеділок, 8 січня 2024 р.

Ентеоген

В теплий зимовий день в кінці грудня я сидів під хатою біля куща калини і дрімав. А що ще робити? Всі шляхи і дороги літа вже пройдені, а дрова заготовлені. Залишається топити піч, грітися на зимовому сонці та дивитися на гори на обрії.

 А над горами в імлистому небі повільно пливли розмиті хмари, і світило через них тьмяне сонце таємничого вигляду. На якусь мить над Високою горою хмари потоншали і частину неба осяяло сіро-біле світло – справжнє світло всесвітньої порожнечі, того «ніщо» в якому вже є все можливе. І неможливе теж. Було в цьому світлі щось грандіозне і божественне – немає слів, щоб описати це.

 Кажуть, що наш мозок виробляє іноді особливі речовини – ентеогени, які породжують в душі відчуття божественного. Напевно в цю мить і в мене виробився якийсь диметилтриптамін, і тоді небесне світло стало сяйвом нескінченості.

 Мабуть, і наші гори на цьому чарівному дніпровському півострові теж виробляють якийсь ентеоген. Тому вони завжди кличуть за собою кудись у незбагненне.

 І наче кажуть тобі – «давай торкнемося неба».

 

середа, 3 січня 2024 р.

«Якби я була мухою»

«Якби я була мухою, я б жила на вікні нашої хати» – сказала мені дружина в теплий зимовий день (а їх багато було в кінці грудня 23 року).

«Я б тоді раділа сонячному променю і теплу, не думала б ні про війну, ні про людську смерть, ні про те, що буде завтра. А коли сонце сідає за гори на обрії, я б спокійно засинала на вікні, чекаючи на новий теплий сонячний день.

І все було б так легко і просто – якби я була мухою».