Ігнатенкова гора (Григорівка), за нею піднімається Крутий горб, під яким зараз відоме озеро. Вдалині Бучацькі гори. 1960 рік. 

Кам'янистий і піщаний Крутий горб є продовженням кам'яної гряди трьох основних григрівських вершин -- Лисухи (Маяк), Каменухи і гори Свизір. Тут вона опускається до Дніпра. 

Колись сорок років тому це було одне з найкращих місць на цьому узбережжі, схоже на Зарубину гору, з осипами чистих різнокольорих пісків. Я часто там купався, коли жив і працював у Григорівці. 

А під Крутим горбом знаходилася дуже глибока яма в Дніпрі (24 метри) з химерною назвою Яндола. Місцеві рибалки ловили там великих сомів. Знайомі капітани казали, що від Києва до Канева це найглибше місце. 

Але все це було дуже давно... 

Батурова (Зарубина) гора 70 років тому. 

Все ж таки ШІ добре раставрує старі фото, дивлюся на цю картинку і душа радіє. 

Так і хочеться потеліти туди наче маленька пташка, щоб розчинитися в тому світі назавжди. Стати білою хмарою в небесах, чи може пилом на дорогах.

Чорно-білу світлину зробив у 1959 році Євген Максимов, тоді ще молодий археолог. Він її дуже любив, вона була приколота над його письмовим столом. Жаль, що Євген Володимирович не побачить вдосконалену версію того фото.

Є місця, куди хочеться повертатися знову і знову -- там під покровом небес добре згадувати про пройдені шляхи. 

Бойків шпиль (Григорівка)

 

Іноді небо в Каневі буває неймовірної краси -- просто якийсь космос. Коли я дивлюся на нього, то розумію без зайвих слів чому мені хотілося прожити своє життя під таким канівським небом ..

 

Балико-Щучинка, 1961 рік.

На фото добре видно кам'яну гряду ("забору"). 

Такі самі "забори" були біля Ржищева, в Трахтемирові, а також біля Зарубиної гори.

Оригінальне фото чорно-біле не дуже доброї якості